Початок нового життя...

Поява Ісаеля у світі Дерідора залишається досі загадковою. Звідки він, хто його батьки та скільки йому років невідомо. Дату народження він охрестив собі 02.01.- део., так як перший день його усвідомлення що він живий і знаходиться в цьому світі, перепадають на ці числа. Фізіологічно виглядає на 27-32 роки, тому каже, що йому 31 рік.

Потрапивши до Дерідора, кінь спочатку знайшов себе лежачим посеред лісу в снігу. Все, що відбувалося в окрузі, йому здавалося дуже каламутним, і було схоже більше на якусь втрату пам'яті. Йому пощастило, що тоді його знайшов один дракон, який незабаром забрав Ісаеля під своє "крило". Звали нового наставника Мелькіор, і він пояснив коню, що той був демоном.

Демони чужаки цього світу, вони не були тут народжені з самого початку, і з якихось обставин могли бігти зі свого всесвіту у Дерідор. При цьому самі демони не пам'ятають минулого і того переломного моменту, що міг їх привести сюди. Зовні вони схожі з місцевими жителями, ніби сам світ змінює їхній вигляд під себе, але при цьому може проскакувати різниця між звичайним дарторіанським виглядом і звіриним, що вже дає деякі підозри на природу незнайомця (так у Ісаеля на руках пазурі замість копиток, при тому що він кінь у тваринному вигляді). Вони не схильні до багатьох хвороб зі світу Дерідора, але можуть бути по-своєму чутливі до інших речей, так, наприклад, отруїтися чаєм з ромашкою не буде чимось надзвичайно дивним. Лікарі підходять до них обережно, ніколи не знаючи, чим може закінчитися лікування. Також вони не розуміють мови місцевих дарторіан і знайти з ними якийсь зв'язок досить важко. Але Мелькіор все розумів, і спокійно міг спілкуватися з Ісаелем, тим самим давши йому все необхідне для подальшого життя. Він навчив Ісаеля мові, граматиці та тому як влаштований світ. Забезпечував продуктами та дав тимчасовий притулок у себе.

Перший і дуже довгий час Ісаель тримався добре, його не турбувало здоров'я, але незвичайна природа демона далася взнаки. Він виявився проклятий самою магією пітьми, і йому була потрібна своя конкретна їжа, яка могла вгамувати його голод. Мелькіор це бачив і вперше допоміг тому стримати прокляття, сказавши тільки що той не звичайний демон, а ще й інкуб, головним його джерелом енергії, сили і життя будуть злягання з дарторіанами. Ісаель не зовсім розумів, що це означає, але точно відчував, що нічого гарного. У спробах дізнатися більше якоїсь інформації від наставника, він лише отримав пояснення у вигляді того, як зберігати спокій і не витрачати свою енергію за чим дарма, а також той запропонував курильну трубку. Нехай це не рятувало від магії темряви, як тих же кошмарів, але давало змогу потягнути час до найгіршого результату. Але й перед тим як Ісаель був готовий піти від свого наставника, Мелькіор все ж таки дав тому зрозуміти ще, щоб той не побоювався подібних контактів з дарторіанами, і що вони можуть призвести до неприємних наслідків. Темрява хоч і зла Леді, але лише стосовно того, хто цього заслужив, тим самим даючи зрозуміти, що в Ісаеля не може бути дітей, а також він не схильний до перенесення інфекцій подібним чином (останнє, насправді, на нього наклав Мелькіор).

Розуміючи, що голодувати він буде часто, йому нічого не залишалося як влаштуватися в бордель і оселитися там жити через відсутність свого житла. Йому не дуже подобалася така перспектива майбутнього, але нічого більше не залишалося, щоби прогодувати себе і якось забезпечити. Власник закладу спочатку не особливо подавав надії на демона, зовнішні дані ще не говорили про те, що він може бути здатним у цій справі, але Ісаель виявився за підсумком навіть дуже затребуваним відвідувачем. Демон розумів, що на цьому не можна зупинятися, і звернувшись до книг, які доводилося читати в головній бібліотеці Дерідора, він почав вивчати етикет, поповнювати свій словниковий запас і вчитися виглядати "дорожче". Незабаром це дало свої плоди, його почали помічати деякі публічні дарторіани, після чого він зміг піднятися на рівень ескорт-послуг. Коло його клієнтів помітно звузилося і стало більш постійним, від чого він став вже забувати ким був, і який він справжній. Постійна гра на публіку, стриманість, манери стали відбиватися на ньому помітно. З цікавого і відкритого, він перетворився на мовчазного і слабо виражаючого емоції демона. Простих дарторіан це могло трохи напружувати, вони не знали, як спілкуватися з такою важливою персоною, та ще й при грошах, тоді як багатіїв це ще більше приваблювало. З кожним днем, Ісаель все більше усвідомлював, що втрачає зв'язок із простим життям, і його це починало пригнічувати, але він не міг так само кинути те, що в нього було вже на руках.

Рятівним випадком для демона стала зустріч із досить важливим клієнтом, чия увага дістається далеко не кожному. Таким виявився сам правитель міста - Алун-Терос. Ісаеля трохи лякало це знайомство, але він намагався триматися поруч з ним, як і за іншими клієнтами близького до того статусу. Алун же будучи гарпією, здавалося, був зацікавлений у ньому з іншого боку, і за будь-якої доброї нагоди, не втрачаючи свого образу важливої особи, намагався всіляко "розколоти" демона і вивести на чисту воду. Він бачив у ньому далеко не дурного дарторіана і що того могло щось тягти за душу. Ісаель якийсь час намагався триматися і не піддаватися тиску гарпії, але розумів, що чим далі заходила ця розмова, тим марніше було чинити опір. Випивши достатню кількість алкоголю, він розкрився правителю вже нічого не приховуючи, і вперше знову відчув себе тим, ким він колись був, звичайнісіньким демоном, що просто виліз із низів до самої вершини. Алун вислухавши того, скинув свої манери геть так само, показуючи тим самим, що сам уже втомився від цієї гри на публіку, і йому давно не вистачало співрозмовника на кшталт Ісаеля. Після чого їхні стосунки зміцнилися до коханців, і вони час від часу могли зустрічатися для різноманітних розмов і чогось більшого.

Із величезними грошовим прибутком, Ісаель дозволив собі орендувати квартиру в одному старовинному будинку, але протримався в ній ще менше, ніж був у борделі. Один день йому прийшов лист від Алуна, щоб вони зустрілися в бібліотеці і що це досить важливо. Звичайно, демон не міг проігнорувати цієї зустрічі і прийшов у храм знань на призначений час. Алун познайомив демона з Грегором, бібліотекарем якого Ісаель міг бачити на постійній основі, приходячи до цього місця почитати книги, але цього разу правитель явно дав зрозуміти, що демона запросили для влаштування на роботу. Грегор був вже досить старий і йому потрібно було піти на заслужену пенсію, а нікого краще для цього місця Алун не міг побачити, крім Ісаеля. Демон звичайно був вражений і глибоко зворушений цією пропозицією, від чого думок про відмову навіть не виникало. Тепер його новим будинком виявилася бібліотека, і основна робота почала йти на неї. Список деяких клієнтів звичайно нікуди не подівся, "живитися" все ж таки якось було необхідно і далі, але його тішило, що тепер його душі буде спокійніше від перебування в цьому місці на постійній основі.

Отримавши повний доступ до бібліотеки, у тому числі рідкісних книг, що не видавалися на будинок, та й будь-яким дарторіанам, Ісаель почав шукати щось, що могло пояснити його природу краще. На це пішло досить багато часу, адже паралельно потрібно було працювати і запам'ятовувати якщо не всю, то більшу частину літератури, яка була в бібліотеці. Через час Ісаель все ж таки зміг знайти потрібний фоліант, але не в храмі знань. В черговий раз у пошуках допоміг Алун-Терос, що, спостерігаючи спантеличеність демона, вирішив познайомити того з народом і правителем міста Шон-Туа. Місцеві там зналися на демонах і мали деяку літературу про їхню природу. Правитель міста, Ічворт, погодився віддати одну старовинну книгу для бібліотеки Дерідора, в обмін на записи про природу Ісаеля, і того як він бореться з прокляттям. Сам же фоліант був написаний на основі нотаток та щоденників одного вченого. У ньому описувалися різні види, їх природа та поведінка, а також інкуби.

"Розділ 12. Інкуби та суккуби

... Суккуби – жіночі особини, але таких була виявлена лише одна на наш час. Тому подальша згадка буде більшою від чоловічого роду...

... Дослідження показали, що інкуби були під якимось прокляттям, можливо пов'язаним з магією пітьми, і всім їм потрібно "живитися" дарторіанськими відчуттями та почуттями, що різнилися в кожному окремому випадку. Це могли бути почуття щастя, страху, гніву, смутку, екстазу та іншого, що міг тільки відчувати дарторіан стосовно інкуба. Якщо подібні почуття походять від самого інкуба, це подібно до того, як хтось з'їв яблуко перед вашим носом, а вас тільки ще більше кинуло в голод, бо ви не маєте на руках їжі. Або якийсь емоційної підзарядки, коли вам може бути погано, але друг приводить вас до тями жартами або просто хорошими словами.

Раціон харчування у кожного інкуба відрізняється, все залежить від частоти отримання бажаного та його якості. Наприклад, у нас є інкуб, що живиться радістю своїх товаришів, він може просто навчитися цим користуватися в бесідах, розповідати різні жарти, викликаючи сміх і залишатися досить часто ситим. Тим же хто харчується смутком чи гнівом, досить складно підтримувати стабільний раціон. Їм доводиться досить часто виставляти себе не в кращому світлі, лише заради того, щоби прогодуватися. Такі почуття не можна підробити, вони мають бути справжніми. Ступінь якості залежить від того, наскільки сильно відчував те чи інше почуття дарторіан, і наскільки його думки та увага була прикута до інкуба.

Якщо інкуб починає відчувати голод, його поведінка і стан може радикально змінюватися. Він стає млявим, не уважним, розгубленим, на вигляд втомленим і хворим. Іноді буває запальним і проявляти нелогічні дії. Далі його можуть мучити запаморочення та непритомність, що зрештою призведуть до коми та смерті.

Кожен інкуб має свій індикатор, що показує його стан. Це можуть бути роги, якісь уроджені візерунки, очі чи все разом, що сяють червоним кольором, і при голоді починають згасати. Відсутність найменшого світіння вже говорить про найнебезпечніший ступінь. ..."

На даний час Ісаель відповідально виконує свою роботу бібліотекаря, і допомагають йому в цьому деякі працівниці порядку та чистоти. Камро і Сонані працювали ще з Грегором, і їм же доводилося спочатку навчати Ісаеля деяким речам, що той не знав. Сонані також могла іноді заміняти бібліотекаря, коли той міг не вийти на роботу, і так залишилося з Ісаелем. Ще через час до них влаштувалася на роботу Лоні, мила дівчина кальцтек, за старими відмінностями. Вона виявилася дуже працьовитою і навіть змогла випередити своїх колег у плані прибирання. Але найбільш незвичайним став факт того, що Лоні почав подобатисяся Ісаель, і демон це помічав, але не подавав вигляду. У глибині душі в ньому кидається почуття любові до неї та ненависті до своєї природи, якою не хотілося б її поранити, від чого він намагається триматися на відстані. Чим це закінчиться? Хто знає, саме життя покаже. (Можливо буде доповнено)