Вечеря у Дерідорі

Аліса, обхопивши руку вовка продовжувала йти поруч з ним в назначене місце. Вони йшли вузькими вулицями центру міста і лапали на собі погляди міщан. Плаття Аліси, що зробив для неї Релвуд, підкреслювало її природню витонченість, та гнучкість, при цьому формуючи чудовий вечірній фасон. В сукупності з тим, що її вид рідкісний, вся ця увага та цікавість не дивувала.
Аліса – Місце куди ми йдемо…
Рел – М?
Аліса – Я чула про нього від Ісаеля, та з розмов інших жителів. Але звідки ти дізнався про нього?
Рел – Одна рудоока, білохвоста лисиця з великім захватом розповідала про це місце, а Сонані мовчки кивала головою підтверджуючі її слова.
Аліса – Коли це ви встигли про це поговорити?
Рел – Тоді, коли одна блакитноволоса леді відійшла на розмову з Ісаелем.
Аліса – Це і справді досить дороге місце… Впевнений?
Рел – Насправді не дуже. Такі місця як правило переповнені пихатими вилупками, враховуючи тутошній стрій, але я хочу тебе зводити в найвишуканіший ресторан.
Аліса дещо пірнувши в думки глянула кудись далеко, та злегенька почервоніла.
Аліса – Це тому ти так взявся за плаття в останні дні?
Рел – Само собою.
Аліса – Але чому я? Тут ніби повно тих кого можна зводити в таке місце. Та й..
Рел не відводячи погляду від дороги перебив її.
Рел – Тут немає нікого, кого я би хотів водити в такі місця.
Аліса – Оу… А як же Руна, Альтера? Ти спокійно міг і з ними піти.
Кажаниха на мить насупила брови дивлячись в пустоту.
Аліса – Хоча з Альтерою це я перегнула. Вихід з нею в таке місце ще не дуже бачиться. А от Руна цілком…
Рел знову її зупинив.
Рел – В Руни зараз є той, хто зводить її. Не варто їм заважати.
Аліса – Зрозуміло… А що на рахунок лисиці? Вона ніби припала тобі до ока.
Рел з посмішкою зітхнув.
Рел – Так, вона цікава, але… Повторюсь. В цьому світі, в цей момент, немає нікого, з ким я би хотів провести саме так час, окрім тебе.
Аліса – Зрозуміло…
Пройшовши декілька кроків мовчки кажаниха продовжила.
Аліса – В цьому світі… А в твому?
Рел – Та йоой. Я мав на увазі, що взагалі… Вираз такий. Я ж не винен, що він сформований в світі, де не знають про існування інших світів.
Аліса – Добре добре, мовчу…
Переповнена радощами вона зі всієї сили намагалась стримуватись, щоб не видавати цього та не почати засипати Рела хвилею недоречних моменту питань. Так мовчки вони і дійшли до ресторану. Під руку вони піднялись сходами, та увійшли в середину. Лакей не стримуючи здивування проводжав їх поглядом. При вході, всередині стояв столик біля якого сидів адміністратор. Він уважно дивився в журнал, та не одразу звернув увагу на дві постаті, що нависли над ним. Адміністратор підняв свій погляд та побачив матукі вбрану в вишукане вечірнє плаття поруч з якою стояв гарно вдягнутий чоловік. Адміністратор дещо відразливо зкривився.
Адм – Перепрошую?
Рел – Я замовляв столик на двох…
Адм – Але як це можливо? Ваша подруга не завдасть нам збитків?
Голос адміністратора був сповнений зверхності.
Адм – Я не впевнений, що можу дозволити знаходитись вам тут. Нехай на вашій подрузі на диво гарне вбрання, це ж матукі. Вони вельми непередбачувані.
Він продовжував в своїй манері говорити з Релом абсолютно не звертаючи увагу на Алісу.
Адм – Ви можете надати гарантію, що ваша подруга не зіпсує тут нічого?
Аліса спостерігаючи за всім цим, в знущальній манері повільно присіла спершись руками собі на коліна так, як це роблять дуже високі дорослі схиляючись до дитини коли хочуть щось їй сказати. Адміністратор силоміць намагався не дивитись на неї та продовжував щось монотонно буботіти вовку. Коли їх голови були на одному рівні Аліса його перебила.
Аліса – Взагалі то я тебе розумію.
Вона беземоційно свердлила його поглядом. Адміністратор не стримуючись від здивування зобразив серйозну гримасу, та поправивши окуляри повернувся до летючої миші.
Адм – Не кожен день таке побачиш…
Він в цю ж мить повернувся до Рела та продовжив гнути свою лінію.
Адм – На ній вбрання, вона розуміє мову та вміє розмовляти, але це ще нічого не говорить… Ви…
Рел ледь стримуючись від сміху, мовчки дістав з внутрішньої кишені сюртука два папірця, котрі видав їм Алун-Терос для полегшення пересування містом, та пошуку Ульфа. Це були іменні перепустки/посвідчення котрі видавались дипломатам різних країн.
Рел – Посвідчення дипломатів, завірені власноруч вашим люб’язним правителем, будуть достатньо валідними для вас в якості гарантій?
Адміністратор поправляючи окуляри взяв перепустки. Побачивши їх, та пересвідчившись в тому, що печатка Тероса справжня, він вмить змінився в обличчі. Освідомивши свою поведінку він почав метушитися підкликаючи офіціантів до себе.
Адм – Перепрошую! Не варто було… Ви могли одразу показати посвідчення. Вас зараз проведуть до столику!
Він встав з крісла.
Адм – Ні! Я сам вас проведу!
Адміністратор жваво підірвався та пішов залом відмахуючись від офіціантів котрі були вже не потрібні.
Адм – Нам сюди! Прошу проходьте!
Рел з Алісою прослідували за адміністратором. Вовк трохи схилився до кажанихи.
Рел – Ось що я мав на увазі під пихатістью. В нас це називають снобізм.
Аліса – Знаєш? Беру свої слова назад. Запросити сюди Альтеру було б досить чудовою ідеєю.
Рел – Хах. Тоді якось сходимо в чотирьох… Але ти маєш бути першою.

Вони вдвох підійшли до столику, біля якого адміністратор вже метушився — відсував стільці та поправляв сервіз. Весь зал супроводжував поглядом дивну пару. Ці погляди виражали як захват, так і відвертий переляк. Рел простим жестом запросив летючу мишу присісти першою, підсовуючи за нею стільчик, після чого сам присів навпроти неї. До них підійшов офіціант з меню, та хотів було покласти його на столик, як адміністратор вихопив це меню з бажанням саморуч зайнятись особливими гостями. Адміністратор з невдоволенням дивився на худірлявого, миловидного офіціанта, котрий засмучено розвернувся йти геть. Релвуд це помітив, але йому не сильно кортіло постійно бачити гримасу адміністратора біля себе.
Рел – Ви вже зробили все необхідне. Не хочу відривати від більш важливих справ. Адже залом та гостями ніхто окрім адміністратора не займеться, а столиком буде зайнятий офіціант. Було б незручно, якщо ви особисто прогавили б когось вкрай важливого за таким заняттям.
Адміністратор лише мовчки відкланявся та пішов до стійки, відмахуючись жестом до офіціанта, аби той продовжив. Дещо переполоханий офіціант не одразу зібрався з думками.
Рел – На разі ми вдячні, як будем готові зробити замовлення, ми вас підкличемо.
Оф – Ем-м, так… Дякую. Я буду поруч.
Він швидко зник в дверях кухні.
Аліса – Не стерпіла б обличчя адміністратора тут більше хвилини…
Рел помітив певне засмучення.
Рел – Я знаю, місце ненасичене привітною атмосферою, всі ці погляди, відношення оточення дещо псують момент, але, дивись на це з іншого боку.
Аліса – М?
Рел – Це вишуканий ресторан, котрий може запропонувати безліч смачного, тут значно тихіше ніж в генделику, тут відверто гарно. І якщо ти думаєш що ми опинились в одних стінах з цими «високими» міщанами, то насправді це вони опинились з нами в одних стінах, хах.
Аліса – Незрозуміла…
Рел – Ця мить інує тільки для нас двох, і ніхто, і ніщо її не має псувати. Просто будь собою.
Аліса – Оу… Тепер зрозуміла.
Кажаниха вкотре покрилася рум'янцем дивлячись кудись в стіну. Офіціант випірнув з кухні несучи щось в руках. Це були легкі закуски.
Оф – Поки ви робите своє основне замовлення, ось комплімент дипломатам від шефа.
Він поставив закуски на стіл, та знову жбурнув до кухні. Рел взяв меню.
Рел – Допоможеш мені?
Аліса – М?
Рел – Ти місцева, я поняття не маю у вашій кухні. Що тут є з м’ясного?
Аліса взяла меню, та недовго дивлячись вказала пальцем.
Аліса – Це цілком ідентично вашим стейкам з овочами.
Рел – Добре, тоді до стейку червоне вино… А ти?
Аліса ще полиставши меню, закрила його та відклала в сторону.
Аліса – Овочі з фруктами…
Вовк підкликав жестом хлопчика, на що той в мить опинився біля столику.
Рел – Я буду ось це, а леді овочі з фруктами та два келиха вина червоного.
Оф – Зрозуміло. Побажання по м’ясу?
Рел – Слабкої просмажки.
Офіціант старанно записував в блокнот.
Оф – А овочі? Яким чином бажаєте оформити? Ми можемо нарізати як забажаєте, карамелізувати у вині, можливо соус?
Аліса – Просто кубиками одного розміру, без соусів, головне щоб свіжі були.
Оф – Зрозумів вас. У нас все найсвіжіше!
Хлопець закрив блокнот та швидко пішов до кухні.

В очікувані страв, вони сиділи деякий час мовчки. Залом лунала спокійна, жива музика. Все було наповнено витонченими ароматами.
Рел – Бачу ти трохи розслабилася.
Аліса – М?
Рел – Не така напружена.
Аліса – … так. Твої слова мене заспокоїли… Було некомфортно від всієї цієї уваги, але зараз якось легко.
Вона продовжувала червоніти.
Аліса – Тоо… Як саме чоловіки поводять себе в такі миті?
Він посміхнувся.
Рел – Спокійно, твердо, інтригуючи? Деколи незграбно.
Аліса – Хах. Незграбно?
Рел – Ніхто не ідеальний, цього немає чого соромитись.
Аліса – Скажеш таке…
Рел – А що. Не завжди ж рисувати себе блискучою копійкою. Тому й кажу, треба бути собою.
Аліса – Ти й справді виглядаєш… справжнішим ніж більшість…
Рел спокійно їв закуски.
Рел – А ти, була такою напруженою, бо рідко ходила на подібні вечері?
Аліса – Маєш на увазі саме такі вечері?
Рел – Так.
Аліса – Ну не те що б взагалі не ходила… хех… Ми ж були на балу в твому місті… Та й в загальному, я освічена в плані проведень таких заходів і…
Аліса ніяковіла підбираючи слова.
Рел – Тебе ніхто ще не водив на побачення?
Аліса по дитячому засоромлено похитувалась зі сторони в сторону, та заплющивши очі посміхалась.
Аліса – Побачення? Ніі…
Релвуд змилено спостерігав за її реакцією.
Рел – Заради такого варто було тебе запросити.
Аліса – А чому тебе так це дивує?
Рел – Питаєш таке. Часом буває від тебе очей не відвести. Не я ж один такий.
Аліса продовжувала похитуватись.
Аліса – Можливо не один, але я ніколи не звертала уваги на це, бо напевно не відчувала такого в свою сторону. Я рідко коли входила з кимось в такий близький контакт. Я постійно подорожую, по свому світу, та й по інших. Збираю знання, заводжу знайомих, но що б так довго з кимось мандрувати, тісно спілкуючись, в мене такого не було.
Рел – Тоді мені не аби як повезло.
Аліса – Хах. Ти мені лестиш…
Рел – Всього лиш говорю свої думки.
Аліса – Лестиш лестиш. Це приємно, але я не така падка на подібні речі, як ті дівчата…
Рел – Саме тому я хочу, що б зараз поруч була ти. А не якісь там дівчата.
Аліса рум’яно здивовано дивилась на вовка.
Рел – Ти теж не така як та більшість. Я бачу в тобі зацікавленість до мене, але ти все одно тримаєшся осторонь.
Аліса – Ти це бачив?
Рел – Так. Не одразу. З часом. І це ще більше почало мене змушувати звертати на тебе увагу. Більше приділяти тобі часу, спілкуванню з тобою, спільним заняттям, що б ти могла краще мене дізнатись. Та й я тебе зрозуміти хотів. Якщо з Руною та Альтерою все зрозуміло, то ти завжди була загадкою.
Аліса – Хах. А для мене загадка ти. Насправді, на самому початку, коли ще тільки дізнавалась про тебе і чула про всі твої походеньки, я відчувала незрозумілі дитячі ревнощі. Малознайомий мені чоловік, живе собі своє бурхливе життя, але чому я залишаюсь осторонь. Де та увага про яку всі так говорять?
Рел – Хах. Увага… Їм від мене не так увага потрібна була… Саме тому я хочу приділити увагу тобі. Дати можливість відчути себе бажаною дівчиною. Тому й запросив сюди, намагаюсь окутати побутовим теплом і тд.
Аліса – Зрозуміло…
До залу поспіхом увійшов офіціант з їхнім замовленням. Він обережно та швидко все розставив, забираючи минулі страви.
Оф – Перепрошую, що втручаюсь. Все гаразд, можливо якісь побажання?
Аліса з Релом переполохано почали крутити головами.
Рел – Так. Все чудово. Дякуєм.
Офіціант мовчки відкланявся і так само поспіхом зник.

Рел провів поглядом офіціанта, та взяв до рук келих. Аліса деякий час мовчки дивилась на вовка, котрий повільно відпивав вина.
Аліса – …А що?
Рел не відриваючись від келиха з запитанням в очах глянув на Алісу.
Аліса – Що саме вони хотіли, якщо не увагу?
Вовк не очікуючи продовження теми ледь не пустив вино носом. Він переполохано відставив келих в бік.
Рел – Я якось не готовий був до такої прямоти…
Аліса – Але ж хіба такі побачення не існують для того, щоб дізнатись один одного ближче. Ділитись різними речами про які мало хто знає та й таке інше…
Релвуд почухав потилицю.
Рел – Мені здавалось ти й так це розумієш. Враховуючи, що ви з Альтерою часто теревените на своїй мові, подивлюючись на мене. Дівочі секретики й таке… А вона ніби так само дивиться на мене, як і більшисть… За тих же причин так би мовити.
Аліса засміялась.
Аліса – Добре, ти мене розкусив. Ми й справді тебе обговорюєм деколи. Але не зрозумій нас неправильно. Ми не обливаєм тебе брудом.
Релвуд слухаючи жував свій стейк.
Аліса – Ти не давав нам причин для цього. Це швидше дівоче, жартівливе шушуканья.
Рел – Он як… І про що ви… шушукаєтесь?
Він зацикавлено посміхнувся. Аліса дивилась в сторону підбираючи правильні слова.
Аліса – Миии… ммм. Складно дати якийсь прямий переклад, та як структура нашої мови значно відрізняється. Це більше схоже на порівняння з чоловіками матукі, та обговорення того, за яких причин ти кращий і в чому саме… Ось.
Рел – Цікаво, в чому ж?
Аліса знову якийсь час м’ялась підбираючи слова.
Аліса – Чоловіки матукі мають досить нестерпний період дозрівання. Під час якого поводять себе дуже ексцентрично, деколи навіть агресивно, тому молоді жінки матукі дуже довгий час тримаються осторонь від них, та заводять пару вже ближче до старшого віку. Чоловіки в свою чергу так само знаходять пару вже після того як дозрівання в них пройшло. Бо під час того періоду їх мало хто витримає поруч, хах. Ось. Ти виглядаєш як вже зрілий чоловік, не дивлячись на твій вік, це вже змушує звертати на тебе увагу. І навіть дізнавшись більше про ваш світ, та види, ти все одно виглядаєш як той, поруч з ким хочеться бути.
Рел – Ти мені лестиш зараз. Я ніколи не вважав себе настільки… приваблевим? То в тебе не було нікого в твоєму світі через специфіку ваших чоловіків?
Аліса – Ну можна й так сказати, та й я почала мандрувати, тому не було ні бажання, ні нагоди знаходити собі пари.
Рел – Зрозуміло. А що ще, на вашу думку, вас вабить в мені?
Аліса – Ти куціший за нас, тому не одразу можна побачити в тобі силу й витривалість. Та коли ти мене тоді, при нашій першій зустрічі, взяв на руки та поніс до хати, я була дуже здивована.
Рел – Це тоді коли ти вилетіла з будинку, а я тебе мотузкою зв’язав… Ти важеш певно майже центнер, сам дивуюсь як я тебе тоді на руках доніс…
Аліса – Хах, от бачиш. Це також викликає цікавість. Та й з часом, в різних ситуаціях я спостерігала за тим як ти себе поводиш. Твої дії ніби продумані на крок вперед.
Рел – Насправді, в більшості я просто йду вперед, без будь-яких гарантій на успіх. Удача…
Аліса – Можливо, але це складає досить приємні враження. А ще, не дивлячись на те, що ти видаєшся досить суворим, ти дуже добрий, та уважний. Це стало ясно і з того як ти мене почав вчити, та налагоджувати зі мною контакт. По тому як ти відносишся до Руни, хоча будь хто інший міг би просто почати використовувати її прив’язаність.
Рел – Хах. Я? Суворий? Пффф. Це ти пики Гаррета ще не бачила. Ось на нього подивитись, то там кров в жилах стигне.
Аліса – Нічого не знаю за Гаррета, а ось ти таким видавався.
Релвуд посміхнувся.
Рел – Зрозуміло.
Аліса – Ну а ти?
Рел – м?
Аліса – Що ти вважаєш в мені привабливим? Про те, що я не веду себе як інші дівчата і це тебе вабить я вже зрозуміла, а що ще?
Вовк ледь помітно спітнів та глибоко вдихнув підбираючи слова.
Рел – Нуу… Якщо говорити про характер, та особистість то мене приваблює те, що ти дуже розумна.
Аліса – Оу..
Рел – Так. Можливо це через те, що я люблю спостерігати за тим, як хтось з захопленням, зосереджено щось читає, чи вивчає. В цьому є щось заворожуюче. А ти це робиш досить часто. Частіше за Руну чи свою сестру… Через що ти багато чого знаєш та все одно продовжуєш шукати щось нове для себе…
Аліса хрумкотіла фруктами з заплющеними очима слухаючи Рела.
Аліса – І все?
Рел – Звісно ні. Ти не конфліктна, не вибаглива… Точніше ти проявляєш свої бажання, та невдоволення знову ж таки не та як більшість. Ти стриманіше реагуєш на якісь речі котрі тебе можуть зачепити. Я себе відчуваю більш впевнено. Не має якихось показових істерик та драми.
Аліса – А якщо говорити не про внутрішні переваги, а про зовнішні?
Вона нахилилась до нього посміхаючись, ніби бавиться з ним. Вовк побоювався цього питання, але вже мав на готові карту, що покриє цей хід. Він вмить відреагував.
Рел – Але леді ні слова не казала про мою зовнішність, тільки про якісь розмиті речі по типу не виразної зовні сили, та якоїсь «суворості»…
Аліса – Ну добре, вмовив. З точки зору мого суб’єктивного сприйняття естетики, твоє тіло здається мені гарним.
Рел не знав як на таке відповідати.
Аліса – На стільки, що деколи важко стримуватись, щоб не глянути на тебе, коли ти без сорочки, чи збираєшся приймати душ.
Рел – Значить мені не здалось. Тепер можу спати спокійно.
Вона задоволено посміхнулась.
Аліса – Тепер ти кажи.
Рел – А ніби і так не зрозуміло. Я на відміну від декого не спостерігаю приховано. Я дивлюсь напряму коли є можливість.
Аліса – Це ж приємніше чути, аніж бачити.
Рел – Я не вмію підбирати слова як ти. Навіть повторити зараз не зможу.
Аліса – Ти знервувався?
Релвуд і справді нервувався як підліток на першому побаченні. Весь його багаж знань, та досвід не працюють з нею. Його впевненість вивітрилась, але він старанно нащупував грунт крок за кроком.
Аліса – Скажи це своїми словами.
Рел - Ваш вид до біса гарний, витончений, граційний, в той самий час м’язистий, збитий. Само собою я буду отримувати задоволення дивлячись на таке.
Аліса підхопила хвилю настрою, щоб подражнити його, спостерігаючи як він буде викручуватись.
Аліса – Яке везіння для тебе, тому що ми з сестрою без одягу майже завжди. А ось ти роздягаєшся тільки коли йдеш купатись, або тільки по пояс. Це не справедливо.
Рел – Не варто напрошуватись. Ти чудово розумієш, що я можу влаштувати таке, тільки пожалійте Руну. Вона явно не звикла до подібного.
Аліса – Я чомусь впевнена, що моя сестра її вмовить, та вона не буде проти підтримати компанію. Тим паче, що соромитись вам ніби немає чого.
Релвуд, зі спокійним обличчям дістав хустку, та витер піт з лоба. Він намагався зрозуміти «Якого біса… Коли це сталось? Це я мав тримати ініціативу, та спостерігати за тим, як вона знервована червоніє, та підбирає слова на мої питання, поки я тішився б видом.»
Ще деякий час бувши зануреним в свій внутрішній монолог, та мовчки відпивавши вино, раптово, в його очах знову запалав вогонь впевненості.
Рел – Ну добре. Моя черга.
Аліса – м?
Рел – Що тобі ще розповідала Альтера про мене?
Аліса – В якому сенсі?
Рел – В продовження теми. Ти мене чудово зрозуміла.
Вовк задоволено посміхнувся. Аліса почала награно робити вигляд ніби не розуміє про що він.
Аліса – Не знаю що ти собі надумав…
Вона знову почала сором’язливо похитуватись, дивлячись кудись в бік.
Рел – Знаючи твою сестру, вона не визнає меж «дозволеного» в розмовах, тому я впевнений, що вона тобі розповідала абсолютно все, не залежно від того було тобі цікаво, чи ні.
Аліса злегка почервоніла.
Аліса – Все то ти бачиш… Навіть не можна по-дівочому пошепотітись…
Рел – Хах. Один один.
Аліса, продовжуючи похитуватись, дещо насуплено подивилась на вовка. Але в цьому погляді не було образи. В якусь мить вона різко повернулась й нахилилась до нього.
Аліса – Попався?
Релвуд посміхаючись дивився на неї.
Рел – Дідько. Я встиг повірити…
Аліса – Хах. Насправді це питання мене переполохало, тому твій хід зарахований. Але мені захотілось трішки перебільшити вираз моїх емоцій, щоб потішити тебе.
Рел – Переполохало, но не на стільки як гадалось.
Аліса – Альтера дійсно розповідала мені все. Не дивлячись, що я стараюсь не цікавитись подробицями.
Рел – То мені цікаво, чи виникали в тебе якісь думки з цього приводу. Та й що конкретно вона розповідала?
Аліса – Це теж не перекладається дослівно, но за сенсом вона мене не раз закликала, що б я не стояла в стороні. Це можна так назвати.
Рел – Он як.
Аліса – Або бубоніла, що я все пропускаю, а потім взагалі ти зникнеш і можливість буде втрачена, а я жалітиму.
Рел – Ну, з якоїсь точки зору вона частково права. Рано чи пізно наші мандри закінчяться, а що буде після ми ще не знаєм напевне.
Від цих слів їм двом стало трохи сумно. Вовк втямивши ситуацію різко змінив барви.
Рел – Але саме тому таки вечері і потрібні. Вони дають можливість двом зрозуміти, на що розраховувати, а як мінімум один з нас розраховує на продовження мандрівки.
Аліса ледь помітно смикнула вухами.
Аліса – Ти так вважаєш?
Він мовчки кивнув. Вони посміхнулись одне одному.
Рел – І все ж…
Релвуд не дав можливості змінити тему.
Рел – Після цих всіх підбивань Альтери, в тебе не виникало ніякої цікавості?
Аліса – Можливо…
Рел – Та буде тобі, скажи прямо.
Аліса – Насправді мені важко було в ті моменти робити якісь висновки. Якусь мою частино вабило це все, але я така натура, що мені тяжко діяти виключно на фізіологічних потягах. Мені необхідно зрозуміти, відчути, тоді я зможу приймати якісь більш рішучі кроки. Та й на початках нашого мандрування ти був більше зацікавлений, в цьому плані, в Альтері та Руні.
Рел – Швидше навпаки. Я просто давав їм можливість отримати те, чого вони хотіли.
Аліса – Ну нехай й так. Словом, я ще вагалась через це робити якісь кроки.
Рел – Ти така мила коли відкриваєшся.
Аліса почервоніла, але в цю ж мить, вона заграваючи посміхнулась, та сперла голову на руку дивлячись на вовка.
Аліса – Такі миті мене приваблюють більше ніж розповіді сестри.
Рел – Я це запам’ятаю.
Вона продовжувала посміхаючись дивитись на нього. В якийсь момент стілець з вовком різко підсунувся ближче до столу видавши гучний, характерний звук на весь зал. Всі навколо подивились в їхню сторону. Він сидів з широко відкритими очима від здивування. Рел опустив руку під стіл. Пазуриста лапа міцно тримала його стілець. Низькі скатертини на столах приховували все що під ними коїлось. Аліса задоволено заплющила очі після чого її лапа відпустила стілець вовка, та вона всілась зручніше.
Аліса – Скажи ще, коли я видаюсь тобі милою?
Релвуд посміхнувся.
Рел – До прикладу, зараз твої дії видаються мені милими теж.
Аліса – М? Я думала там буде щось пастельне, романтичне. Коли я лежу на животі, та читаю книжку… або..
Рел – Коли ти спиш догори дриґом, теж мило.
Аліса нахилилась ближче.
Аліса – А ще?
Рел – Мені видається милим в тобі все. А ось такі моменти…
Релвуд на мить занурився в свої мрії.
Аліса – Щооо… Чого замовчав? Кажии вже.
Рел в цю ж мить повернувся з думок.
Рел – А ось такі моменти навіть ворушать, щось в середині.
Аліса нагострила вуха.
Аліса – Справді?
Рел – І навіть більше ніж вибрики Альтери.
Аліса тихо засміялась, та почала похитуватись знову.
Рел – Чого ти?
Аліса – Вибач, просто мені ще ніхто не говорив, що я можу когось вабити в такому плані.
Рел – Я хіба не робив компліментів?
Аліса – Робив… Але компліменти різні бувають… Я зараз почуваю себе бажаною у всіх сенсах.
Рел – Оуу. Нам варто більше проводити час у двох.
Аліса – Було б чудово…
Рел – Тоді ми б… Тобто, ти б мала можливість почуватись так частіше.
Аліса – В тебе обличчя почервоніло…
Релвуд сидів ледь стримуючи свої думки. Вони несли його все далі від ресторану. В цьому образі він навіть не думав про те, що його обличчя може видавати рум’янець. Вовк швидко спробував викрутитись.
Рел – Певно вино кров розігнало.
Аліса посміхнулась.
Аліса – Ах, це лише вино… А я думала це все я…
Рел – Ну, я… Це все в сукупності. Ти теж. Так.
Аліса засміялась гучніше.
Аліса – Два один, я веду.
Рел – А як би я не сказав, що це ти, а лише вино…?
Релвуд відчув на своєму стегні пазуристу лапу котра обхопила його.
Рел – Взагалі то це трохи нахабно, навіть для Альтери. Я собі такого не позволяв на перших побаченнях.
Аліса – Ну, ти й не проти цього. І я тепер напевне знаю, що кров розігнало не лише вино…
Вона м’яко посміхнулась.