Разіель — Бог Смерті

---

Народився Разіель 31.01.- Део і є 14 Богом Смерті. З його особистого життя відомо, що батько пішов із сім'ї ще до народження сина, а мати померла від хвороби, коли торейну виповнилося десь 8 років. Дбати про нього став надалі старший брат Еурдан, що заміняв тому обох батьків.

Насолоджуватися спокійним життям їм не вдавалося ні на мить. Еур хоч і був старшим на 11 років, але йому часом було важко за собою встежити навіть, не те що за молодшим братом. Грошей ледве вдавалося назбирати з дрібних підробітків, до поки Еурдан, у 12 річчя Разіеля, не зацікавився якоюсь роботою, яка здавалася досить простою, але й водночас дуже відповідальною за виконання. У ній потрібно було перевозити деякі товари з міста Шон-Туа різними населеними пунктами чи ділянками Дерідора, і навпаки. Але вся суть в тому, що ці товари проходили через Чорний Ринок. За втрату товару можна було дуже сильно нажити проблем, так само, як і за доставку отримати дуже велику винагороду. Еурдан справлявся з цією роботою, напрочуд, дуже добре, від чого вони змогли «встати на ноги» і нарешті перестати думати про те, як прогодувати себе. У вільний час старший брат навчав Разіеля верховій їзді, щоб той по виконанню повноліття міг працювати разом з ним, на що так і сталося.

Вони подорожували разом, рідше нарізно, доставляючи товари в потрібні місця вчасно без будь-яких проблем. Крім однієї роботи, у Разіеля та Еурдана були однакові схильності до некромантії, але різні інтереси з цього приводу. Якщо молодшому братові подобалися подібні ігри зі скелетами, то старший був більше зацікавлений у лікуванні. Він дуже мріяв пізнати, що це таке, і в цілому завжди любив життя, яким би воно жорстоким не було до них двох. Але йому доводилося тільки змиритися з тим, що він не фахо, і таких здібностей йому ніколи не знайти. Разіель це бачив і розумів, йому було прикро за брата, тому він намагався завжди його підтримати і привести до тями, що все в нього налагодиться. І, здавалося б, чого дійсно бажати в цьому житті ще, адже вони є один у одного, і завжди викрутяться з важких ситуацій щоб там не стало. Але…

Одного дня Разіелю прийшов лист із не найкращими звістками. Господар товару, який відправляв Еурдана в черговий шлях, повідомив, що його схопили і вбили в одному селищі, а посилку вкрали. Робота як виявилося, була не тільки відповідальною, а й дуже небезпечною, адже нажитися на рідкісних штучках не тільки їм було охоче. Але Разіеля це не заспокоювало, з-під його ніг ніби весь світ пішов, в якому він не уявляв себе без Еура, і не думаючи він просто кинувся розшукати брата, все ще не вірячи в те, що сталося. Дорога зайняла півдня, поки він дістався того місця, сил майже ні на що не залишалося, страх за брата навіть затьмарив голод. Дізнавшись у жителів куди поділи тіло, він попрямував у будиночок лікаря, який вже встиг приготувати все для перевезення Еурдана в місто, щоб там родичі могли ним зайнятися. Але Разіель вже з'явився сам. Виявивши свого брата бездиханим і у каліцтві він, не стримуючи сліз, упав перед ним на коліна. Втрата його була настільки велика, що Разіель зненавидів життя і все, що з ним пов'язано. Його брат настільки до нього прагнув, настільки сподівався хоча б трохи наблизитися до цілительства, а в результаті воно так жорстоко з ним розплатилося. Воно його не врятувала від такої ранньої смерті, і від подальших мук Разіеля на самоті.

Разіель спалив тіло брата за всіма обрядами в полі, недалеко від селища. Він боявся, що хтось, хто володіє некромантією, зможе колись підняти тіло брата, а то й він сам у безумстві, тому вирішив це так просто не залишати. Після цього в його свідомості закралася лише помста Богу Життя. Недовго думаючи він подався назад у місто Шон-Туа, і серед місцевих дізнався як це можна зробити. Ті направили його до одного мешканця міста — Чьорі. Цей хлопець завжди викликав деякі побоювання у місцевих, та й мав свої секрети, які іноді були помітні іншим. Які ж таємниці той хранив, Разіель дізнався вже після зустрічі з незнайомцем.

Чьорі виявився хлопцем трохи старшим за Разіеля, так зовні, скільки ж йому насправді було, не зрозуміло. Завжди був ретельно одягнений, на голові була куфія, а під бурнусом ховався дуже щільний одяг, що наводило асоціації пустельного кочівника. Але було дійсно особливо в ньому не це, під час знайомства та трапези в одному з шинків, Чьорі жодного разу не спромігся зняти рукавички. Коли торейн все ж таки зважився запитати з чим це пов'язано, то отримав лише відповідь у вигляді записки, де було вказано приходити завтра ввечері на сінник.

Робити все одно було більше нічого, він з'явився у вказане місце в накреслений час, але нікого й близько не було. Трохи втомившись від очікувань, він сів на траву і почав знову згадувати про свого брата зовсім втрачая настрій, поки його не розгальмував Чьорі. Той, недовго думаючи, запитав ще раз у Разіеля, чи хоче він помститися Богу Життя, і після того, як отримав задовільну відповідь, вручив тому косу. Торейн забарився, мовляв навіщо це, ми що сюди косити сіно прийшли, до чого таке місце та інструменти. Але Чьорі почав пояснювати, що це відтепер не лише його інструмент, а й зброя. А щоб до нього дійшло краще, почав розповідати величезну історію про першого Бога Смерті — Тода, що виріс серед сільськогосподарських працівників і досяг неймовірних вершин. І головною його зброєю була коса, яка згодом стала знаком вісників смерті. Після всіх цих історій, Чьорі зняв рукавички, і стало видно, що його ліва рука складалася лише з кісток, тримаючись на магії некромантії. Він був учнем Бога Смерті, і далеко не гіршим настільки, що міг цілком навчити всім азам, які були потрібні новачкам у цій справі. Разіель прийшов до тями після почутого і побаченого, наповнився рішучості і погодився прийняти Чьорі своїм наставником.

Так минав час. Разіель навчався всього необхідного у Чьорі, і паралельно з ним став частіше виїжджати з міста Шон-Туа у місця, що знаходилися в пустелі та за нею. Учень смерті виявився знається на більш ласих товарах, і дорожчих, що саме собою здобувалися не на найпростіших дорогах. Одним з найчастіших міст у пустелі що вони відвідували, було місто гарпій — Хтортіа. Не найкраще місце для зупинки, не те що ночівлі, але гарпії так і бути приймали їх як цінних постачальників необхідних товарів. Сам же Разіель тут бував кілька разів із братом, і ці спогади часом не давали йому спокою. Чьорі лише плескав того по плечу, кажучи, що торейн вже скоро буде на крок ближче до бажаного.

---

---

Храм Смерті

Одного дня Чьорі привів Разіеля до стародавнього храму, що знаходився в засіках лісу, і сказав, що тут проходитиме його ініціація.

Храм Дартуїм, як його називають, є місцем збору всіх учнів, які шанують смерть, та й не тільки для них. У ньому було зафіксовано багато випадків суїциду молодих дарторіан, яким це здавалося чимось окрилено романтичним, або навпаки, місцем де вони зможуть нарешті позбавитися своїх проблем, якими ті не були. Краще за них тільки були окультисти, з яких учні смерті іноді навіть жартували, нібито їм вдалося викликати щось.

З'явився він приблизно в ті часи, коли Бог смерті змінювався вже тричі. Ця посада виявилася дуже нестабільною, оскільки нові боги після Тода перебували зовсім неврівноваженими психічно. Тому було прийнято відбирати дарторіан що зможуть бути хоча б певною мірою готовими прийняти на себе такий тягар відповідальності.

Сам же храм виглядає дуже велично. На вході його розташовуються високі колони, що утримують антаблемент із різними написами та візерунками незрозумілими для обивателя. Дверей у нього немає, це дозволяє пройти всередину храму будь-кому, але деякі не ризикують, лякаючись того, що в глибині цієї будівлі. Часто в ній можуть виникати якісь привиди, які дають прямий посил на те, що це місце, як ніяке інше, та найкраще пов'язане з астральним світом. У самому залі на стінах розташовані гаргульї, які виконують функцію постачання води до центру будівлі, де можна натрапити на басейни. Зазвичай вони порожні, але під час обрядів учнів смерті вони завжди наповнювалися. Пов'язано це з тим, що у воді новобранцям виходить найкраще переходити між світами, і під час ініціації вони цього навчаються. Новенькі занурюються у воду втрачаючи ту саму «землю під ногами», борсаються в ній як у невагомості, а каламутні картинки перед очима, стають чіткішими і не маючими опису. Після цього до них приходить свідомість, що вони дійсно вже більше не те щоб плавають під водою, а знаходяться у просторі ширяючи над землею. Це і є астральний світ, де ти втрачаєш свою матеріальну оболонку і стаєш схожим на примару.

Все це доводилося пережити Разіелю з іншими новачками. Той день для нього здавався вічністю, в якій тобі доводилося пізнавати не лише аспекти іншого виміру, а й терпіти біль, який зазнавали всі при втраті своєї кінцівки. Нікому не дають пощади у вигляді знеболювального або ще чого, обгрунтовуючи це тим, що вони повинні пізнати муки Тода, коли той втратив свою руку. Після чого їх закликають звернутися до своєї сили некромантії та за допомогою неї утримувати кістки на своїх місцях. Перейшовши і цю межу випробувань, кожного новачка приймають до жнеців Бога Смерті і дарують нову косу, що згодом буде пов'язана з самим господарем. Її неможливо зруйнувати чи зламати. Звичайне вбивство жнеця, лише відкидує в астральний світ, звідки той запросто може повернутися у матеріальний стан назад. Для того щоб розпрощатися з ним назовсім у будь-якому з вимірів, буде потрібна його коса і удар нею прямо в кристал душі, після чого та знищується сама.

---

---

Душі

Розібратися в темі душ новим учням завжди було непросто, але нічого не вдієш, доводилося вивчати все «від а до я» ретельно.

Почнемо з того, що душа це деяка енергетична матерія подібна до серпанку, яка легко може розвіятися в ніщо. Для того, щоб цього не трапилося, вона зберігається в камені Астоліні.

Камені Астоліни досі до кінця не вивчені у світі Дерідора, але знайшовши такий, можна отримати чималі можливості як у заробітку, так і в просуванні деяких технологій. Таким чином, у місті Дерідорі в самому центрі головної будівлі правителя, є найбільший екземпляр Астоліна, що охороняється величезними рівнями магії і деякою кількістю стражників. Цей камінь прозвали Тультрада, іменем мандрівника, який його підніс колись правителю, і став найголовнішим джерелом енергії для всього міста. З того часу стали вносити нові технології, що живили місто світлом від ламп, а «карети» могли перевозити мешканців без запряжених для цього коней і список на цьому просто не закінчувався.

Але головне навіть не це. Якщо ці каміння огранювати, вони стають кристалами душ. Ці дорогоцінні камінці перестають виконувати функцію підживлення навколишнього світу, а навпаки концентрують енергію всередині і поширюють тільки на їх носіїв. Це щось схоже на батарейку, яка розподілена на різних потужностях для різних носіїв.

Так існують білі кристали душ і кольорові. Другі, звичайно ж, найрідкісніші і найсильніші, побачити які можна переважно у богів. Для утримання божественної сили необхідна величезна кількість енергії, щоб просто не згоріти на своїй посаді. Але також вони бувають і у звичайних смертних, які не здогадуються навіть про свої переваги. Це обумовлено обережністю на випадок, якщо з будь-ким з богів щось трапиться і буде потрібно його заміна.

Цікаво у цих кристалах ще те, що вони можуть зберігати свідомість свого носія деякий час. Якщо дарторіан помер, а його душу не забрали в астральному світі з місця смерті, то кристал може відтворювати його тіло у примарному образі у двох світах. Ті, хто натрапив на такий фантом, іноді могли почути будь-які історії про його життя і смерть, а іноді не отримати жодної інформації взагалі. Переходи між астральним світом і світом живих тримаються на дуже тонкому зв'язку, і в який час з'явиться привид, навіть померлим невідомо. Вони приречені або поневірятися навколо свого кристала, або бути все ж таки знайденими жнецями, після чого відправленими до центру збору душ.

Кожен дарторіан має цей кристал у своїх грудях, в області ключиць. Але видно його лише в астральному світі, як і зробити з ним щось можна лише через нього. Витягнувши цей камінь із грудей, власник його перестає отримувати підживлення та просто вмирає. І навпаки, після смерті дарторіана, коли матерільне тіло порушене, а душа не здатна рухати «зламаний механізм», учні приходять і забирають каміння, щоб визначити їхню подальшу долю. Приносячи ці кристали в центр збирання душ, вони вирішують, кому і куди переродитися, а кому бути знищеним через непридатність. Ламаючи камінь, ламається оболонка, що тримає енергію всередині, відповідно вона просто розсіюється.

Ступінь придатності душі визначається за кольором привиду, що відображається в будь-якому зі світів:

• Білі — чисті душі. Вони ще придатні на переродження.
• Сірі — каламутні душі. При переродженні вони можуть очиститися до білих, так і навпаки стати зовсім чорними. Або залишитися незмінними. Все залежить від того, який шлях життя обере дарторіан, і наскільки його вчинки у світі будуть чистими. Найчастіше з такою душею зустрічаються злодії та злочинці.
• Чорні — непридатні душі. Якщо така душа опиниться в переродженому, то власник її швидше за все буде нести тільки хаос і руйнування у світі. Безжальні вбивці.
• Червоні — прокляті душі. Цієї примари ніколи не застанеш щасливою чи спокійною. Це дарторіани, що померли не своєю смертю і в їхньому житті залишилося щось незакінчене. Ті, які не можуть знайти спокій, поки у матерільному світі не зроблять чогось для їхнього задоволення. Або це ті, на кого було наслано прокляття кимось ще за життя. Це найбільш проблематичний вид душ, бо вони лякають живих своєю появою та проханнями, а їхній кристал душі неможливо забрати з місця смерті. Він ніби ховається у двох вимірах. Поки цій душі не догодиш, вона не прийме будь-який колір з перших трьох, і не стане доступною для забору з місця смерті. Часто на такі душі насилають чистильників (окремі жнеці, які прив'язані на одне місце з душею), що перебувать на місці дуже довгий час, поки не дочекаються появи кристала, щоб його знищити.

Кажуть, також, що позбавлення жнеців руки, є мірою їхньої ж безпеки. Вони можуть себе тримати таким чином подалі від життєвої прихильності, і те, що Тод колись спалив так свою руку від списа Тхао, виявилося необхідністю надалі. Збирати кристали душ потрібно тільки мертвою кінцівкою, інакше душа починає відчувати когось живого поруч із собою і просто прив'язується. Це може спричинити нестабільний стан жнеців, вони можуть почати відчувати біль чи горе померлих, що не дасть у кращому разі зайнятися роботою, а в гіршому — вони покладуть на себе руки від власної зброї.

Бувають також дуже рідкі випадки, коли дарторіан має два кристали душі, один з яких видно у матеріьному світі. Другий Астолін може просто живити господаря сильніше, або пов'язує тонкими нитками з різними світами. Справа в тому, що астральний вимір є брамою не тільки у матерільний світ Дерідора, а й ще брамою в незвідані всесвіти. Як і навпаки, через нього можуть прийти демони у цей всесвіт. Таким чином, власники двох кристалів можуть випадковим чином загубитися в іншому всесвіті, якщо не навчаться розуміти свої здібності.

---

---

Становлення Богом

Але що ж до самого Разіеля було далі?

Ставши жнецем, Разіель наблизився лише трохи до своєї мети. Він міг вже багато, але в той же час нічого, що могло б торкнутися Бога Життя. Виконуючи свої доручення як в астральному світі, так і у матеріальному, він просто вичікував моменту, коли всі піднімуть тему перевиборів Бога Смерті. Настав цей час не скоро, минуло ще 24 роки, перш ніж усі учні почали говорити про падіння їх владики. За цим гулом інтриг і пліток почалися конфлікти між усіма, і астральний світ перетворився на величезну арену, в якій тільки гідний міг піти переможцем. Разіель хоч і хотів пробитися в ці верхи, але розумів, що це не допоможе йому. Він захищався під час нападів, але сам перший не атакував. Чьорі стояв так само на його боці, і не розумів цього божевілля в окрузі, адже вибір залишався за Катрен, а вона все бачить.

13 Бог Смерті був знищений через нестабільний стан, як і всі, хто був до нього. Вибір нового покровителя Деміургу дався дуже важко. Вона зібрала всіх жнеців в одному місці в призначену годину, і почала зачитувати список із 15 найбільш гідних, починаючи відповідно з кінця. Разіель дуже сподівався виявитися першим, але Катрен оголосила його лише третім. Другим виявився Чьорі, а першим Салазар. Він був наймолодший і тихіший з усіх жнеців, і багато хто навіть не відразу зрозумів хто це взагалі. Але всім здалося це дивним, бачити своїм господарем того, хто не встиг навіть освоїтись серед них. Катрен це бачила та розуміла. Нехай він був найчистішим, але він поступався готовністю для місця бога тому ж Чьорі, тому вона зрушила за списком до нього. Тут вже всі замовкли, як виявилося, цей учень був важливою шишкою, і багато хто навіть не намагався з ним сперечатися в якихось справах. Він був не найстарішим, але й далеко не наймолодшим, щоб не зуміти показати де місце. Разіель звичайно радів за соратника, але й засмучувався, що не зміг витягнути до високої планки. Чьорі знав це, тому сказав Катрен про відмову від місця Бога Смерті, і нехай беруть наступного. Та й загалом, йому подобалося перебувати там, де він зараз, керувати чимось у цьому світі ніколи йому не до душі, надто багато відповідальності та інтриг навколо його персони. Деміург оцінила його відповідь гідною, і назвала наступним Разіеля. Він стояв приголомшений з вчинку Чьорі і в той же час шалено вдячний. Після того як Катрен запитала його, чи не відступає він теж від свого нового статусу, Разіель відразу стрепенувся відповівши тільки що для нього це величезна честь, від якої він просто не може відмовитися. Вислухавши його, Деміург покликала торейна до себе на височину, де змогла краще розглянути і оцінити кандидата місце бога. Вона бачила його кристал душі, і розуміла, що він з тих, хто був «в запасі», тому їй не було дивно, як світ міг наштовхнути його до вищого місця. Катрен простягла Разіелю косу Бога Смерті (Примітка 3) і сказала тримати, після чого взялася за зброю теж і стала щось намовляти, передаючи свою силу і велич йому. Зовнішність торейна змінилася до божественної і виглядала досить величною для інших. Помітивши нового покровителя, всі в той же час впали на коліна, виставивши перед собою свої коси, тим самим вітаючи нового Бога Смерті.

Разіель не до кінця ще розумів, що в його обов'язки входило тепер, але Катрен терпляче і спокійно все пояснювала і показувала. Найцікавішим пунктом навчання для нього стало те, коли Деміург сказала, що відведе його до Бога Життя, щоб вони змогли розібрати списки душ, які Тхао взяв на себе під час відсутності 13 бога. До обов'язків Тхао входило стежити за кількістю живих душ, у той час як у Разіеля навпаки, за кількістю померлих. І все це складалося у величезні «родові», тільки головним там було не хто твої мати і батько, а ким ти був у минулих життях і ким є зараз, якщо звичайно не був знищений.

Знайомство їх пройшло дуже стримано і не дуже привітно, але й не викликало напруги, що вони обидва можуть щось натворити, залиш їх наодинці. Тому Катрен зникла, дав їм самим розібратися в робочих справах. Разіелю були дані величезні списки душ, які записувалися не на самих коротеньких пакунках. Вся ця макулатура вражала його до глибини душі, і з цим треба було щось робити, адже в нових володіннях його чекало те саме.

Ця метушня дала торейну забути на якийсь час про свої плани помсти, і зайнятися справді важливими справами. Звернувшись за допомогою до Бога Магії, Мелькіора, він висловив свою ідею порядку цього хаосу у вигляді «голограм», але йому були потрібні вміння для цього, яких він не мав. Мель оцінив ідею Разіеля, і навіть щиро дивувався, звідки вона йому тільки на думку прийшла. Деякі такі штучки були підвладні магам, але щоб вони застосовувалися ще й у такому руслі, звучало дивно. Якийсь час зрозумівши, що з цим можна зробити, Бог Магії попросив лише принести компас, та не звичайнісінький, а той що міг би мати вбудований Астолін. Разіель задумався де ж таке можна взяти, але його зв'язки минулого з Чорним Ринком дали про себе знати. Роздобувши інформацію про подібних майстрів у торговців реліквіями, він зміг знайти того, хто погодився з його ескізів і задумів зробити це диво предметом. За готовністю компаса він приніс і вручив його Мелькіору. Тому потрібен був час, щоб огранити і закласти камінь з магією в річ, а потім навчити зв'язку з нею Разіеля. На це пішло десь із тиждень точно. Але результати того були варті. Разіель зміг перенести в компас усі наявні записи з сувоїв і дописувати нові. Це набагато скорочувало час обробки інформації та спрощувало пошуки потрібної душі. Адже хтось колись це мав зробити.

---

---

Астральний паровоз

Це були део, коли дарторіани прагнули чогось нового і розвивалися на всю міць. З отриманням енергії від каменю Тультради, відкривалося безліч можливостей для інженерів. Разіель в якомусь сенсі вловлював ці прагнення нововведень і сам, на що обмежувати себе одним компасом не став.

Після того як закінчилася війна "Сакт о Уна", заходи очищення світу від неспокійних душ потрібно було посилити. Жнеці, як і чистильники, не встигали справлятися з роботою, і це їх вимотувало. При цьому всім потрібно було стежити ще й за новими смертями, а якщо такі траплялися від божевільних, то це взагалі ставало величезною проблемою. Найчастіше їхні душі ставали червоними, і як згадувалося раніше, важко вловимими для жнеців.

Разіель це бачив, і почав шукати точки найбільшого зосередження пригнічених душ і смертей, щоб встигати хоча б у них відібрати кристали з матеріального світу до астрального, перш ніж вони самі перейдуть у нього і їх доведеться шукати. Зібравши деяку інформацію та відзначивши ці місця, він почав обмірковувати варіанти швидкого збирання душ з усіх країв світу з доставкою їх одразу до центру розподілу. Єдиним гарним варіантом виявилося пустити паровоз. На ті део у світі Дерідора це була найшвидша та трохи рідкісна річ для перевезення чогось, після втрачених повітряних кораблів звичайно. Знайшовши кращого інженера в області цих махін, він дав тому завдання зібрати локомотив не гірше за тих що були у Дерідорі, за гідну плату звичайно ж. Дарторіан надихнувшись підсумковою винагородою, зробив замовлення в найкоротші терміни, та й справді настільки якісно, що отримав ще й надбавки зверху. Здається, після цього він міг забути про слово «робота» ще на 5 део так точно.

Все це звучало добре, якби не одне але. Паровоз був неживим предметом, й відповідно в астральному світі він був подібно до застиглої картинки, з якою взаємодіяти не вдавалося. Йому потрібна була енергія, що змогла б оживити цього гіганта. Варіантів залишалося небагато, як звернутися до Катрен з проханням отримання у неї Астоліна. Та, вислухавши його ідею, пройшлася своїми володіннями і знайшовши потрібний камінь, огранила його і вручила Разіелю. Він вставив його у спеціальну підставку в кабінці машиніста і розподілив енергію каменю по всьому потягу, після чого той міг спокійно існувати у двох світах. Подальше виконання плану йшло прокладанням рейок від центру душ до всіх зазначених раніше точок. Першою з таких стала БАЗа.

Паровоз був названий АПаР14, і був першим об'єктом для двох світів. Завдяки ньому з'явилися портали переходу в астральний світ і навпаки, у матеріальний. Це мало деякі свої особливості порівняно зі звичайною смертю. Якщо дарторіан сідав на потяг вирушаючи у світ душ, його тіло ставало примарним, а кристал перебував на своєму місці. Це було подібно до жнеців, що не втрачали свого тіла при переходах, а просто його перетворювали. Також заблуканому дарторіану була можливість повернутися в світ живих, проїхавши знову ж таки через браму на АПаР14.

Курсував паровоз до пунктів призначення за розкладом, що ніколи не збивався. Відповідальним дарторіанам за посадку пасажирів був виданий пісочний годинник, щоб вони завжди знали, коли прибуде поїзд і були готові. Таким чином, час збирання душ справді скорочувався, особливо коли справа йшла за душевнохворих і проклятих.

---

Помста

Все це звичайно було добре в Разіелі, він дійсно багато речей вдосконалював, бо ставився до своїх обов'язків дуже відповідально, але... Бажання помсти у нього все так само залишалося. За багато років поки він прагнув цієї мети, воно трохи згасло від простої спраги вбивства Бога Життя, до всяких капосних вчинків. Таким чином він почав переманювати цілителів на свій бік.

Разіель знав, що цілителі були невід'ємною частиною Тхао, що всі вони пов'язані однією силою, тому став її дещо підкрадати. Робив він це поступово, так що Тхао не міг помітити якихось змін відразу. Разіель знаходив найсильніших цілителів, і пропонував їм заняття цікавіше всякої метушні з хворими, саме стати його учнями, а потім жнецями. Багато хто звичайно був проти, на що тут Бог Смерті починав маніпулювати, залякуючи тих позбавленням чогось цінного в їхньому житті. Хотіли ті того чи ні, але тут вже подітися не було куди.

Щоб можна було відрізнити основних жнеців, від «полонених», він наказав цілителям випалювати праву руку, та й виглядало це якось для нього символічно. Так само він вимагав руку тримати завжди прикритою та невидимою для інших, для їхньої ж безпеки. Дарторіани знову ж таки бояться таких вісників, і приходити на прийом до цілителя, що пов'язаний зі смертю, було б дивним. Ну і куди їх пускати без коси, об'єднаної з їхньою душею, і артефакту, що був наповнений магією, для підтримки кістяної руки. Деяким він виділяв обручки, а для любителів дірок у вухах — сережки. Кулони йому виглядали нераціональними, бо їх легко можна було зірвати з шиї та загубити. Багато цілителів не розуміли цієї турботи про них, мовляв, навіщо Разіель взагалі замислювався про таку дрібницю у вигляді непридатних кулонів, але йому це було важливо. Він буквально суперечив сам собі у деяких речах, а на подібні зауваження реагував спокійно та свідомо.

І все йшло добре протягом кількох років, цілителів у нього зібралося вже доволі багато. Тхао справді слабшав, але списував це все на свою старість і вже непридатність у цій справі загалом. Думав, що навіть вічність має межу, і вона до нього близька. Разіель спостерігав за цим усім задоволено, і сподівався, що незабаром Тхао зрушать зі свого місця назовсім, але плани були порушені одним фахо, якого Бог Смерті проґавив.

Забравши в жнеці цілителя Іланца, Разіель і не здогадувався, що у того виявиться дуже сильна підмога у вигляді сліпого коханого — Алкора. Лось, незважаючи на свою незрячість, зміг знайти інформацію про Тхао, як і самого бога, щоб розповісти все, що відбувається з того боку світу. Для Разіеля це було величезне потрясіння, коли Катрен скликала всіх богів в окрузі для суду. Приховувати це стало неможливим, і Разіель просто у всьому зізнався як є. Його душа могла бути знищена, як і попередніх Богів Смерті, але його врятували вчинки, що він робив раніше. Крім цього краху, він приніс багато хороших речей для світу, та й все ж таки в ньому залишалася частка здорового глузду. Від чого Катрен вирішила знизити його назад до жнеців, а новим богом призначила Тартарона. Разіель не був у захваті від 15 бога, але був вдячний, що йому хоча б дали шанс виправитися. Після цього про нього нічого не було чути зовсім.

---

Спокута

Як було сказано раніше, 15 Богом Смерті став Тартарон. За своїм виглядом хлопець відносився до гарпій, що явно на ньому позначалося не на краще. Він був дуже мовчазний і замкнутий, говорив тільки у справі і здавався зовсім чужим навіть для самих жнеців. Та що там, він їм не подобався ще коли був таким же, як усі, але в той же час причепитися до нього з наїздами навіть не було приводу. Він не давав його просто. Тарт був із тих дарторіан, що бісили всіх в окрузі своєю «правильністю». Він ніколи не робив нічого, що виходило за рамки дозволеного, і від цього здавався всім неприродним. З ним не дуже любили спілкуватися, та й йому це швидше навіть було на руку. За списком кандидатів у боги він обігнав навіть Чьорі, на що того це шалено стурбувало. Ніхто навіть не міг сказати звідки він узявся серед них усіх і хто його навчав.

Часи жнеців стали, якщо можна сказати, тихими. Періодично всі вони збиралися і в якомусь сенсі перешіптувалися, а не розмовляли один з одним. Їм здавалося скажи щось не так у бік владики, то той знищить мовчки неугодного. Випадків, звичайно ж, таких ще не було, але погляд Тартарона ніби тільки це й казав. Разіель періодично збирався серед них усіх послухати звістки, але водночас тримався віддалік, ніяк не коментуючи те, що відбувається. Він набирався знань про бога і стежив за тим таємно, подібно до найманого вбивці Тода.

Тартарон справді був дивним у виконанні своїх обов'язків. Він не став розбиратися із системою АПаР14, і просто залишив її осторонь. Потяг перестав курсувати по всьому світу, як було раніше. На компас він дивився з величезною байдужістю, тільки періодично вдаючи що йому цікава робота заповнення списків душ. Він був подібний до бездушної машини, яка приховувала дуже не вміло свої бажання, принаймні від Разіеля так точно.

Одного дня Тарт вирушив прямісінько до будинку Тхао, пояснюючи це тим, що йому знадобилося звірити списки. Здавалося б, нічого незвичайного, він робив так уже кілька разів точно, але цей випадок виявився особливим. Поки Бог Життя стояв на сходах шукаючи вірні сувої, Тартарон відтворив свою косу і замахнувшись нею збив лося на підлогу. Удар прийшовся Тхао важким, але не настільки, щоб не встигнути перехопити черговий замах у свій бік. Вони схопилися в бійці ще на кілька хвилин, поки 1/3 стелажів не було завалено ними ж. І, здавалося б, все хилилося до перемоги Тхао, але... у Бога Смерті виявилася дуже сильна хватка, при якій він зміг відбити лося в стіну, і схопитися кістяною рукою за кристал душі. Він намагався його вирвати чи хоча б розбити, на що останнє йому почало піддаватися краще. Тхао заревів від різко наростаючої слабкості. Ця слабкість долинула по всьому Дерідору цілителям, з яких багато хто почав скаржитися на головний біль, а хто найбільше були прив'язані до сили і зовсім впали в кому. Натисни Тарт ще сильніше, він би розбив кристал душі зовсім, тим самим вбивши Бога Життя, але неуважність його підвела. Він забув про свою косу, що залишилася осторонь і була з усім трепетом підібрана Разіелем. Колишній бог ніби навмисне прокашляв на всю бібліотеку, щоб на нього звернули увагу, і коли Тартарон все ж таки розвернувся на звук, то тут же отримав удар зброєю прямо по кристалу. Камінь розбився вщент, після чого його тіло впало на підлогу і згоріло яскравим полум'ям, не залишаючи нічого за собою.

Кинувши косу Разіель одразу ж схилився до Тхао щоб перевірити його стан. Він бачив, що кристал душі був тріснутий, і стримувати енергію ставало в рази важче. Думаючи, як йому допомогти і покликати Катрен, він і не помітив, що та вже була поруч із ним і дивилася на все, що відбувалося, шалено зляканим поглядом. Такого Деміурга не бачив ще ніхто, навіть вона сама себе. Закликавши до своєї магії, вона підняла у повітря Бога Життя і перенесла його в ліжко, де він мав перебувати тепер увесь час.

Якщо вибір нового Бога смерті міг зачекати, то з життям було не так просто. Цілителі страждали, їм був потрібний новий владика. У Катрен пішло 2 дні пошуку заміни, бо Тхао не мав учнів, за якими велася статистика. На що на третій день, вона привела Алкора з Іланцем, зробивши їх заміною Тхао і вирушила на пошуки Астоліна подібного до того що був у постраждалого. Нові боги були трохи розгублені, не знаючи, що входило до їхніх обов'язків, на що тут зголосився допомогти Разіель. Він роздобув назад собі компас душ, і почав показувати Іланцу як заповнювати списки таблиць Тхао. За цей час він так само наказав усім жнецям не розводити паніки про втрату господаря, і зайнятися своїми справами, як завжди, це допомогло б не розгрібати потім ще більше проблем. Всі слухалися його не сперечаючись, бо вони вірили Разіелю за минулим досвідом правління. Він був дуже зібраним і сильним як ніколи раніше, на що цьому навчав Алкора. Якщо Іланц розуміється на паперах, то Алкору потрібно було розбиратися з ним в енергії. Йому треба було зосередитись на підтримці сили та використанні ресурсів списа, що був виділен тому після пошуків, коли Тхао його розломав та сховав. Сам Разіель торкався зброї виключно "мертвою" рукою, щоб показати деякі хватки лосю, бо сила його не могла не змусити важко дихати. Після такого контролю за всіма напрямами та переконання себе, що їх двох можна залишити, Разіель повернувся до жнеців, щоб простежити за порядком вже там.

На третій місяць світового хаосу, Катрен таки змогла знайти потрібний Астолін салатового кольору, сильного для стримування величезної енергії. Перетворивши його на кристал душі і розсіявши наявну силу, вона перемістила енергію Тхао в нову оболонку, після чого повернула йому камінь на місце в груди. Тієї ж миті Бог Життя ніби переродився заново, а ще через якийсь час і зовсім був готовий зайняти свою посаду знову, відпустивши Іланца з Алкором. Деміург була задоволена, що все стало на свої місця... майже. Вирушивши у місце збирання жнеців, вона знайшла через них Разіеля. Той не був на своєму робочому місці і спав в одному із сіновалів. Йому здалося це найкраще місце для усамітнення, щоб відпочити від усього в окрузі. Жнеці звичайно знали де він, але не турбували того суто входячи в становище, адже він не був ще богом, і сили його не були сконцентровані на такі обов'язки. Він, як і раніше, залишався торейном, який просто втомився і хотів подрімати. Катрен бачачи це залишила тільки записку, в якій було вказано, що потрібно зустрітися і обговорити його підвищення до богів знову.

За час, поки Разіель був знижений до жнеців, він дійсно навчився усвідомлювати, наскільки Боги Життя і Смерті важливі один для одного, і що який конфлікт не виникав би, вони повинні триматися разом. Без когось із них, Дерідор просто був би подібний до годинника, який зупинився через сломану запчастину, і довго не міг би прийти до тями.

---